ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ

Тарасе, іменем твоїм

Земля моя святиться.

Твоя душа – немов криниця,

З якої пить і не напиться.

(Олекса Різниченко)

Пам’ять про Тараса… Вона завжди жила і житиме в народі. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і випробовування не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко, його «Заповіт».

В історії кожної літератури є твори, що мають магічний дар безсмертя. Саме до цих шедеврів належить поезія Великого Кобзаря, яка навчила його сучасників пізнавати і засуджувати несправедливість супроти людей і націй. Магічно переконливі твори Тараса пронизані вірою в незнищенність людини, в те, що вона ніколи не змириться з безправ’ям. Саме непереможне бажання боротися з несправедливістю, робити все для кращого майбутнього наступних поколінь дуже захоплюють людину в сучасному світі. Тарас Шевченко за своє життя написав багато творів, за якими можемо простежити історичні та соціальні події в житті України та нашого народу.

12 березня 2019 р. на кафедрі української та іноземних мов Уманського НУС відбулися Шевченківські читання, у яких взяли участь студенти І курсу університету та викладачі кафедри. Звучала поезія Великого Кобзаря, де він оспівував первинні людські цінності: любов і вірність, материнську долю, дружбу, відданість рідній землі і народові – те, без чого не можна уявити людського життя.  У виконанні студентів прозвучали такі твори Т. Шевченка, як: «Доля», «Тополя», «Катерина», «Сон», «Русалка», «Причинна», «Садок вишневий коло хати», «І мертвим, і живим…».

Доцент кафедри української та іноземних мов Каричковська С. П. прочитала уривок з віршу «Наймичка», а старший викладач Мовчан Л. В. –  вірш «Я не нездужаю нівроку.. ».

Чудовим було виконання народної пісні «Ой у вишневому саду..» студенткою 11-тм групи Куцик Катерини. На завершення заходу символічно прозвучав Шевченків «Заповіт» трьома мовами: українською, англійською та німецькою. Вірші Тараса Григоровича Шевченка – це невичерпне джерело мудрості. Їх можна безліч раз перечитувати і знаходити щоразу щось нове.

Уже більше як два століття немає з нами великого Шевченка. Кобзаря та Пророка, але кожен рік ніби наближає його до нас. Його творчість, в контексті останніх подій, не дає нам змоги засумніватися у правдивості його пророцтв. Більш свідомо вчитуємося у рядки «Кобзаря» і переконуємося, що всі вони звернені до нас, українців ХХІ ст.

Людмила Мовчан,

ст. викладач кафедри

української та іноземних мов, к. пед.н.