Літературна вітальня, присвячена пам'яті Вільяма Шекспіра

Вічні цінності проголошує Шевченко у своїй поезії: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!». Сьогодні ці слова несуть у собі особливий зміст, адже ми живемо у глобалізованому світі, де все, здається, дуже віддалене, і одночасно таке близьке для нас. І саме знання іноземних мов допомагає зрозуміти світ краще, збагнути його глибше, долучившись до загальнолюдських і культурних цінностей.

У кінці  квітня світ відзначає день народження  великого англійського поета, одного з найвідоміших драматургів світу, автора принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів Вільяма Шекспіра. 

25 квітня доцентом кафедри української та іноземних мов було проведено засідання літературної вітальні, присвяченої пам'яті великого Шекспіра, для студентів першого курсу університету.

Зворушлива атмосфера панувала в аудиторії: під звуки класичної музики Шопена та Рахманінова лунали сонети Шекспіра англійською мовою та у перекладі, щоб відчути ліризм і чарівність високої поезії.

Поезія – то краса слова, почуттів, емоцій, то своєрідне відчуття світу, яким автор щедро ділиться в надії, що його зрозуміють. І хоч мова, якою сонети написані, дещо заважка і своєрідна, студенти вкладали свої почуття і переживання, адже сонети Шекспіра – то безкінечне життя і любов.  Також вони мали змогу переглянути фільм про життя Шекспіра та його рідне місто.

Студентка Ганна Колісніченко (11-м група) розповіла про найцікавіші факти створення п'єс Шекспіра, провела паралелі між сюжетними лініями його творів, написаних понад 400 років тому і сьогоднішнім днем.

Монолог короля Ліра прозвучав у виконанні Тараса Бєлякова (11-тм група), а монолог Гамлета блискуче прочитав Андрій Матвієнко (11-п група).

Усіх присутніх схвилювала сценка із трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєта» у виконанні Світлани Кононенко (11-е група) та Андрія Панаріна (11-п група).

Студенти Уманського національного університету садівництва висловили свої почуття до великого драматурга словами: «Ми любимо тебе, Вільяме! Живи вічно!»