Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови — свято, яке за рішенням ЮНЕСКО відзначають 21 лютого всі народи Землі, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи.

Міжнародний день рідної мови був установлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

В Україні це Міжнародний день рідної мови відзначають з 2002 року, і відтоді  це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.

На кафедрі української та іноземних мов  Уманського національного університету садівництва  це свято глибоко пошановується, адже у свідомості українця – це ствердження нашої національної ідентичності, визнання у світовому масштабі високого статусу української мови. А що як не поетичне слово може краще передати  любов до рідної землі, культури та мови, навчити шанувати та берегти їх?

Рідною мовою 

Мовою солов’їною ночі співають,

Мовою калиновою сніги замітають,

Мовою журавлиною небо клекоче,

Мовою лебединою ріки шепочуть.

 

Мати дитятко словами плекає,

Бабусина казка до сну прилітає.

Татове слово тверде, ніби кремінь,

Дружня порада міцна, наче ремінь.

 

Книгу відкриєш – премудрості вхопиш.

Пісню співаєш – так жити захочеш!

Добре слівце зігріє, примножить,

Злорадний наклеп імлою ворожить.

 

Мова народу – душа невмируща,

Всім нам потрібна, як хліб наш насущний.

Завжди була і буде українська,

Рідна, своя, ангело-херувімська.

 

Мовою дихаєм, тужим, кохаємо,

Мовою наше буття огортаємо.

Мова – це скарб: бережіть його вперто,

Не допустіть без жалю його стерти!

 

 (Авторський вірш викладача кафедри української та іноземних мов, к.пед.н. Лазарева О.В.)