Міжнародний день рідної мови

  Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще.  Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу,його історична   пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
 (Олесь Гончар)

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» –  звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї
рідної – бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. 

Напередодні свята викладачі кафедри української та іноземних мов серед студентів І-ІІ курсів провели конкурс творчих робіт на тему «Мова наша – серце наше». Приємно зауважити, що студенти активно брали участь в конкурсі. У своїх творах вони висловлювали думки щодо наболілих тем сьогодення:

        «… мову потрібно берегти, як маленьку дитину, оскільки саме ця дитина буде творити нашу майбутню історію; від неї буде залежати те, чи ми будемо стояти на колінах, чи будемо твердо йти вперед…», – Крутас Богдан (11-ма);

      «…мова – найважливіший національний ідентифікатор завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж інших, усвідомлюючи себе самобутнім об’єктом в історії», –  Дрозд Аліна (11-ма);  

 «Невипадково, мабуть, мову називають генетичним кодом нації. Завдяки їй ми маємо можливість поєднати минуле з сучасним. Вона програмує майбутнє цілого народу», –  Гула Олександр (11-ма) ;

 «Тож давайте будемо гідними «слова Тарасового», долучаймо до його любові до України свої серця і пам’ятаймо «хто ми і чиї ми діти», – Вігор Тетяна (11-ма) ;

 «Наша велична мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо і будемо жити…», –  Насичова Аліна (21-тм);

 «… без нашої символіки, наших звичаїв і нашої рідної мови нас просто не існує», –  Загнітко Єлизавета (21-м).

 Були визначені переможці конкурсу:

І місце  –  Грицай Каріна (11-ф);

ІІ місце – Вігор Тетяна (11-ма);

ІІІ місце – Загнітко Єлизавета (21-м).

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Тож шануймо й оберігаймо нашу рідну мову.

Людмила Мовчан,

ст. викладач кафедри української

та іноземних мов, к. пед. н.