Поезія як засіб міжнародного спілкування та єднання культур

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

(Ліна Костенко)

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала мову для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття – любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені ще у XXIII столітті до нашої ери поетесою-жрицею Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Саме тому ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня починаючи з 2000 року. В Україні поетичне слово вшановують з 2004 року.

Поезія здатна знаходити відгук в душах інших, хвилювати або стискати кулаки, готуючись до бою. Звісно, кожен сприймає її по-своєму, бо ми й самі всі різні. Поезія – це не тільки вірші, але й  спосіб світосприйняття.

11 квітня викладачами кафедри української та іноземних мов Чучмій І.І., Фернос Ю.І та Сухіцькою В.М. було організовано захід «Поезія як засіб міжнародного спілкування та єднання культур», у якому взяли участь викладачі та студенти факультету менеджменту та лісового і садово-паркового господарства, студенти-іноземці (Мустафа Рабіє Мустафа (Єгипет), Сюй Чжундун (Китай), Малла Ларісса Естер (Камерун), Меметханов Сапардурди (Туркменістан), Беоззі Мохамед та Крішан Хусет (Туніс) та волонтер Корпусу миру Ліндсі Чарльз.

Захід був спрямований на виховання толерантності, інтернаціоналізму, патріотизму у студентському середовищі. Повага, сприйняття й розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження людської особистості – саме це намагалися донести учасники заходу за допомогою поезії, адже вона є унікальною формою спілкування між людьми, сприяє їхньому зближенню, навіть якщо вони не володіють мовою один одного.

Українська земля багата на поетичні таланти. Важко виділити найкращих. Тож вибір зупинився на творчості тих, чиї дні народження Україна святкувала нещодавно.  Так, 19 березня – день народження Максима Рильського та Ліни Костенко, видатних українських поетів та громадських діячів. Ліндсі Чарльз розпочала поетичну зустріч віршем Максима Рильського «Дружба народів» українською мовою, тим самим засвідчивши своє шанобливе ставлення до України та української мови. Хоча вірш був написаний 1951 року, та не втратив своєї актуальності і нині,  він став лейтмотивом зустрічі:

Дружба народів – не просто слова,

Дружба народів – це правда жива,

Колос на ниві і діти щасливі,

Сила людська в весняному розливі.

Студентка ІІІ курсу факультету менеджменту Савелюк Тетяна декламувала вірш Ліни Костенко «Крила».

Звичайно ж, не могли оминути увагою творчість Т.Г.Шевченка, який є символом України. Одним із його найвідоміших творів є «Заповіт», який перекладений понад 150 мовами. Присутні мали можливість прослухати вірш англійською (Ліндсі Чарльз), німецькою (Таня Савелюк), французькою (Малла Ларісса Естер), китайською (Сюй Чжундун) та туркменською (Меметханов Сапардурди).

Далі усі бажаючі мали можливість поділитися із присутніми своїми улюбленими поезіями. Звучали твори арабською, китайською, туркменською та турецькою, англійською, французькою  та українською мовою. Більшість віршів були присвячені Батьківщині, роздумам про життя, мир та кохання. Виступи усіх студентів були дуже щирими.  Мустафа вразив емоційністю та артистизмом, а Ліндсі, Ларісса та Таня  чуттєвістю виконання. Меметханов Сапардурди декламував вірші туркменською та турецькою, приємно було почути українську мову із уст Ліндсі та Ларіси.

Старший викладач кафедри О.В. Лазарев познайомив колег та студентів із власною творчістю. Він декламував вірш французькою мовою, написаний ще у студентські роки,  про труднощі у вивченні французької фонетики та авторський переклад  Поля Верлена. У перекладі Олега В’ячеславовича прозвучав вірш французького поета Р. Десноса «Остання поема», декламувала французькою та українською мовами Малла Ларісса Естер (Камерун). 

Зустріч пройшла у теплій та дружній атмосфері. Надіємося, що подібні читання стануть традиційними, адже вони зближають, виховують повагу один до одного, до різних культур та мов.

 Доцент, кандидат філологічних наук Юлія Фернос